Skip to Content

Піч в Україні завжди була символ материнського начала - чистого, духовного виношування плоду; святості; непорушності сім'ї; неперервності життя українського народу; батьківщини та рідної хати; босоногого світлого дитинства та поетичний символу народної обрядовості.

українська пічВ давнину говорили: "Піч - наче мати рідна", "Рідну матір може підмінити лише піч. Протоукраїнці обожнювали піч ще шість тисяч років тому обожнювали піч. В міфологі давніх українців існував символічний образ-тотем "Піч-мати", її обожнювали як захисток життєдайного вогню. В міфології литовців дух Каукас ніс в дім добро і жив під піччю. У міфології українців такі функції виконував Рарог, а стародавні римляни поклонялись Форнаксі - богині домашнього вогнища.

Культ печі здавна був на Україні. В печі варили їжу, пекли хліб, сушили збіжжя, спали і лікували простуди. Крім того, піч була символом рідного вогнища та неперервності роду.

Чому засватана дівчина колупала піч, як часто зустрічається в літературі? Вона виконувала символічний акт: під нігті потрапляли часточки батьківського домашнього тепла, материнської любові, які дівчина хотіла взяти у дім жениха, а не просто глина. В деяких регіонах був подібний звичай: наречена при переході в оселю молодого брала з собою жарини з печі. Піч - це глибокий поетичний символ багатьох народних обрядів. Саме в печі випікали весільний коровай, з нею пов'язані обряди "женити комина", "посвіт" та ін.

Піч часто білилась, прикрашалась декоративними розписами (на Поділлі), витинанками (на Хмельниччині), розмальовувалась папером (Петриківці). Таким чином піч є символом високих естетичних смаків українців. В піч заборонялось плювати, лаятись (говорили "Сказав би, та піч у хаті"). Це був оберіг від різної нечисті - лучину, жаринки, попіл використовували при гаданнях, лікуванні різних хвороб. На Рівненщині в знак пошани до віковічного символу споруджено пам'ятник печі.